Суд Лінча

0
Під час розгляду справи про етичність висловлювань заступника міністра Олександра Лінчевського я декілька разів прослухала аудіозапис діалогу в Рахунковій Палаті.
Майже всі кандидати в президенти обіцяють запровадити «страхову медицину». У своїх програмах вони пропонують її як панацею від нинішніх проблем системи охорони здоров’я. Чи спрацює такий план дій? Щоб зрозуміти, розберемо принципи роботи системи охорони здоров'я в розвинених країнах.
Понад 3 роки тому під час місцевих виборів 2015 року провів разом із командою понад 60 зустрічей із громадою. На кожній звучало багато запитань до кандидатів, але одне було незмінне: «Коли вже нарешті в Бродах буде пологовий будинок?»
Парламент приступив до нового пленарного тижня, який традиційно розпочався з погоджувальної ради. Я нагадав колегам, що ми увійшли в особливий період – час Великого посту. Тому побажав депутатам і міністрам робити вчинки, достойні моральних скарбів. До таких вчинків я відношу і правильне інформування людей про медичну реформу.
Сезонний спалах вірусних інфекцій завжди супроводжувався певним неспокоєм. Нашестя коронавіруса – це черговий тест на готовність діяти швидко і ефективно. Дякувати Богу, українцям та мешканцям нашого регіону, зокрема, хвилюватись наразі причин немає, проте…
Усі керівники комунальних закладів мають призначатися на конкурсній основі. Причому конкурси мають бути абсолютно прозорими, із громадським обговоренням.
Ще один лист в порожнечу... Глас вопіющого. Зупиняти процес самознищення ви не хочете ніяк... Щоранку читаю записки з пекла. Як в палаті площею 14 м2 6 дітей і 6 мам. Як метушаться в приймальному відділенні – шукають лікаря, щоб допомогти вмираючому молодому хлопцю, який розбився на мотоциклі. Як шукають знеболюючі – мама кричить, рак кишечника. За те, щоб прив'язати ремінь до ліжка (щоб міг допомогти самому собі сісти після інсульту), – 100 грн. Це у платній палаті, яка відрізняється від безкоштовної виключно тим, що там всього 4 ліжка, а не 10. «Ми не знаємо, скажена собака або не скажена», але вакцини у нас все одно нема. Дістанете – будемо колоти. Половина папірців з лабораторії дають привід засумніватися в правдивості результатів. Фармакологія – царство фуфломіцинів і фальсифікатів. Рідкісні адекватно діючі ліки – як промінчик світла в глибокому колодязі. Ви все думаєте, що це жарти, залякування, піар? Я вас попереджав про те, що поруч кір і він прийде. Він прийшов. Я стверджую, що нема питання – прийде дифтерія чи не прийде. Це всього лиш питання часу. Прийде обов'язково, і тоді ви, у чорних чергах до дитячих трун, можливо, почуєте нарешті, що протидифтерійної сироватки як не було, так і нема. Ви що, не від світу цього? Ви думаєте, що вас це не торкнеться? Кожен 3-й з вас помре від раку. І будете кричати, випрошуючи знеболююче. І скиглити, і думати – а чого я мовчав, коли не боліло?! Ви сподіваєтеся виростити дитину і жодного разу в лікарню не потрапити? Не вийде! І будете в обшарпаній палаті, в компанії з 5 таких же мовчазних/терплячих/сподіваюсьщопронесе, дивитися, як ваше дитя будуть колоти по 4 рази в день ліками, про які в усьому світі забули вже давно. І ліки ці ви там же і будете купувати в особистій аптеці головлікаря. А коли ваші літні батьки виявляться перед дверима у кращий світ, ви зможете провести їх гідно? Без болю, без мокрій постелі, без пролежнів? Так, я розумію, що шансів дожити до старості небагато – тут вже до пенсії дожити складно, але якщо все-таки доживеться, чи є шанси на легкий відхід без страждань і принижень? Ви дружно наплювали на себе. На своїх дітей. На своїх батьків. Вас ведуть на бійню, хоча ні, не ведуть – уже привели. Вас з кожним днем все менше. Найсильніші/мудрі втікають. Хто не може втекти – відповзає. Розумні/обережні тримаються осторонь і задкують до виходу.
Як ділили Львівщину на госпітальні округи всупереч здоровій логіці та ухваленій урядовій постанові, а головне - із цинічним наступом на місцеве самоврядування, – я вже писав у одному з попередніх блогів. Нагадаю лише, що 11 квітня з подачі ЛОДА уряд затвердив ОДИН госпітальний округ на ВСЮ область. Така собі унікальність, бо Львівщина стала єдиним регіоном в Україні, де таке – не побоюсь цього слова - відчудили.
Зміни в охороні здоров’я ніколи не проходили легко і просто. Навіть тоді, коли всі визнавали, що з тим чи іншим у нас не все гаразд, завжди знаходилися ті, які твердили: нехай буде так, як було, тільки б нічого не міняти. Але без змін не можливий рух вперед.

Найпопулярніші публікації